Сопсно есть у меня стишок один. Сам сочинил месяца полтора назад. Нечего делать было. Иногда бывает сочиняю стихи, когда плохое настроение. Правда он на украинском языке, ну я думаю украинский знают все, так что прочитать смогут. Сразу попрошу - кто не поймёт смысл или кому не понравится с эстетической точки зрения - лучше помолчите. Я очень не люблю когда критикуют с негативной стороны мои стихи, ибо в них я вкладываю душу. Решил написать его сюда, потому что он как раз подходит к тому, что я натворил. Ну, скорее всего не все его поймут, у каждого разное мышление. Но вы попытайтесь. Життя... Чи багато у нього вложили,
коли вірно і з честю прожили?
Чи отримали вищі знання?
Те, що дароване Богом людині,
ми повинні нести в городовині,
а не сліпо іти навмання.
Воно радує нас щосекунди,
воно марить наш розум і тіло.
Жити - значить вміти пірнути
в саме Пекло, не боячись втратити крила.
Той, в кого серце на камінь не схоже,
в кого погляд ясний і привітний,
хто уміє любити, а може,
й той, в кого розум відкритий,
здатен істину щастя сягнути
і пронести його між людьми,
своїм словом народ розвернути,
врятувати від кривди й ганьби.
Лише той має право сказати,
що отримав від Бога свій скарб,
хто зумів це життя пеленати
й захистить від сплюндрованих фарб.
А людина, що йшла всю дорогу
усе прямо, не бачачи сонця,
що робила у масах тривогу
і жадала розплати - покойся.
Не потрібна ти нам у суспільстві,
як не вмієш життя цінувати.
Подивися на себе, умийся,
відчини в своїм розумі грати.
Дай емоціям вихлиснуть з тебе,
залиш гнів і про розпач забудь.
Він Всевишній, він бачить на небі
твій страшний і покаяний путь.
Упізнай себе в людях навколо,
насолоджуйся смаком життя.
Воно, справді, дароване Богом,
та, на жаль, не без каяття.
Добавлено (04.07.2007, 15:20)
---------------------------------------------
Что совсем никому не понравилось ? 
Я думал тут хоть кто-то напишет Ну лана.... 
